Історія

Чому існує PazAlone.

Не завжди можна відвернути біду.
Але можна зробити так, щоб вона не лишилася непоміченою.

Ідею PazAlone надихнув досвід мого власного життя. Із дев’ятнадцяти років я мандрую світом і ніколи не відчував потреби постійно висіти на телефоні. Часто минали не дні, а тижні й місяці, перш ніж я давав про себе знати — моїй родині це ніколи не було легко.

Світ великих промислових проєктів не такий, яким здається збоку. У чужій країні ти не турист: ти працюєш, пристосовуєшся й часто вразливий. Зміни по десять-дванадцять годин на день, чужі міста, орендовані квартири.

Траплялося, що життя колеги в такій квартирі, наодинці, обривалося. Тоді ми струшувалися — «така вже ця професія» — і працювали далі.

Але життя вчить, а якщо ми не розуміємо — повторює. Це стало особистим, коли моя мама, якій за вісімдесят, впала вдома й не змогла встати. Вона не дотягнулася навіть до телефона на столі, її крики ніхто не почув.

На щастя, мій брат заглянув до неї через добрих десять годин, знайшов її й допоміг. Лише завдяки цьому вона згодом змогла розповісти, що сталося — що пережила, свої думки, почуття, страх, пролежавши півдня на підлозі й дедалі слабшаючи.

Тоді я по-справжньому зрозумів, як важливо, щоб хтось вчасно дізнався, якщо потрібна допомога.

А як батько я тепер тривожуся й про інше: моя донька починає самостійне життя й дедалі більше часу проводитиме сама, далеко від дому.
Але її вже супроводжує й PazAlone.

Усе можна відшкодувати. Близьких — ні.

Особиста безпека — це більше, ніж технологія.
Відповідальність, любов, довіра та увага одне до одного.

Для нас довіра важливіша за гучні обіцянки.

Тому ми в PazAlone не залякуємо, не маніпулюємо й не обіцяємо того, чого застосунок не може гарантувати. Ми ясно показуємо, на що здатний застосунок і як використовувати його найефективніше.

Не всяку біду можна відвернути — на це не здатен ніхто.

Але ми допомагаємо, щоб, якщо щось піде не за планом, тиша не лишилася непоміченою.

Тихий фон

PazAlone — це тихий фон.
Якщо все гаразд, він лишається непомітним, і в більшості днів нічого не стається.

Але досить одного-єдиного разу, щоб це мало значення: чи був заздалегідь план, чи вдалося дати комусь знати й чи помітив хтось вчасно, що щось не так.

Якби щось сталося з Вами або з кимось, хто Вам дорогий, хто б це помітив — і коли?